Пекельний котел - Іловайськ

Іловайський котел - трагедія, яка закарбувалася болем в наших душах та памяті. Полеглі, безвісти зниклі воїни назавжди залишили свій слід в очах рідних та близьких. Але ми пам'ятаємо: герої не вмирають! 29 серпня виповнилося 4 роки з того кривавого дня. З метою вшанування загиблих, працівники КЗ "Олешківська центральна районна бібліотека" організували та провели інформаційну годину "Пекельний котел - Іловайськ" та виставку-меморіал "Іловайськ: як це було?", з якою ви можете ознайомитись в читальній залі бібліотеки.

На виставці представлені не лише документальні матеріали страшних серпневих подій під Іловайськом, а й біографічні довідки про наших загиблих земляків: Гребінського Олега Вільямовича, Кіпішинова Геннадія Юрійовича, Набєгова Романа Валерійовича, Сінько Ярослава Олеговича, Баранова Максима, Ковальова Владислава, Шаригіна Артема та іншіх.

Мені блищать зірки́, як мегаполіс, І несказа́на навкруги така краса! Я на ходу стрибнув в прозорий поїзд, Який прямує в чисті небеса.

Сьогодні в Києві так кра́сно і безхмарно! Сьогодні в Києві найкраще на землі́, А я загинув так невчасно, так бездарно І так ні за що в Ілова́йському котлі.

Палає схід і ди́му чорна смуга, В посадці крутиться маскований радар, А я впізнав, а я розгле́дів свого друга Через глянсований оптичний окуляр.

Мені згадалися тоді Афганські но́чі І щирий смак дешевих цигаро́к, І я на мить заплющив свої очі, Щоб мимоволі не натиснуть на курок.

Але мій друг не розпізнав мій почерк, Йому давно не снився вже Афган, В мою адресу кулеметний прочерк І голос наче з пекла: «За Майдан!»

Мені блищать зірки́, як мегаполіс, І несказа́на навкруги така краса! Я на ходу стрибнув в прозорий поїзд, Який прямує в чисті небеса!

(с) Автор вірша: Роман Лілея

#Олешки #Олешківські_бібліотеки