26 КВІТНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Ось вже 34 роки біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й… Хоча стільки років минуло відтоді, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць.

* * * Атомний Вій опустив бетонні повіки. Коло окреслив навколо себе страшне. Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду і хто її пожне? Хто нас образив, знівечив, обжер? Яка орда нам гідність притоптала? Якщо наука потребує жертв, — чому ж не вас вона перековтала?!

Загидили ліси і землю занедбали. Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?! Ударив чорний дзвін. І досить балачок. В яких лісах іще ви забарложені? Що яничари ще занапастять? І мертві, і живі, і ненароджені нікого з вас довіку не простять!

(ЛІНА КОСТЕНКО)

* * * Валентина Козак ЧОРНО-БІЛА ДОЛЯ (Трєнос-реквієм)

Чорно-біла доля, чорно-біла... Чорнобилем доля побігла. Бігла навіжена і не спитала: «А на кого ж мати зосталась?»

Чорнокрила доля, чорнокрила, Чорнобилем землю накрила. Накривала землю і не спитала: «А на кого ж мила зосталась?»

Вертай, вертай, доле, додому, Та не кажи правди нікому! Чому наші ліси поруділи?! Чому наші діти помарніли?!

Чорно-біла доля, чорно-біла... Чорнобилем доля побігла. Бігла горопаха і не спитала: «А на кого ж Україна зосталась?!»

* * * Валентина Харченко ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату І застигає в жилах кров. Чорнобиль – помирає у дитини мати І не віддасть їй вже свою любов. Чорнобиль – скільки в цьому слові горя, Страждань та гірко виплаканих сліз. Ця радіація впадає в Чорне море, Вона таїться в ніжних стовбурах беріз. Чорнобиль – доки будемо терпіти Таку халатність та тяжкий урок? Чорнобиль – помирають наші діти, яким В житті вже не зробити перший крок.

* * * Дмитро Павличко НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ

На Чорнобиль журавлі летіли, З вирію вертались навесні. Як сніжниця, попелище біле Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка, Поржавіла хвоя і трава, Журавлина крихітна вервечка Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику, Тільки пошум виморених крил. Журавлі несли печаль велику, Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні, Де сягає атомна яса, І дивився батько з-під долоні, І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли, З вирію вертались навесні...

* * * Володимир Шовкошитний ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ

Пречиста і праведна Мати, Скажи, як ти вижить зуміла, Як син твій, за людство розп'ятий, Покинув цей світ онімілий. Скажи мені, мати Христова, Де черпати сили, щоб жити. Пошли мені віри і слова, Щоб чару до денця допити. Схиляюсь над ліжком дитячим — Чоло наче полум'ям диха. А в темряві чую неначе В кутках ворохобиться лихо. Вже стільки років промайнуло З тієї квітневої ночі. Та стукає в шибку минуле, А вітер зловісний шепоче: Не кляніть ні Кюрі, а ні Нобеля, Помоліться за душі дівочі. Пильно дивляться діти Чорнобиля Прямо в серце із темряви ночі. Помоліться в божественній щирості, Хай Господь збереже і помилує. Він всеблагий і в гніві, і в милості: Хай помилує! Господи, збережи і помилуй безвинних дітей Людських. Як милуєш тих, що до тебе звертаються. Прости їм, Боже, чужий неспокутаний гріх Дорослих, які вже й повік не розкаються. Не кляніть ні Кюрі, а ні Нобеля, Помоліться за душі дівочі. Пильно дивляться діти Чорнобиля В очі.

#Олешки #Олешківські_бібліотеки #бібліотеки #Чорнобиль